Уляна Мельник: “Роби все, що можеш, як тільки можеш, там, де ти зараз є!”
Уляна Мельник, випускниця К-ПНУ 2013 р., спеціальність «Олігофренопедагогіка. Логопедія» (ІІ вища освіта), заступник директора з питань проведення експерименту КЗ ЛОР Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ст. «Довіра».
У своєму інтерв’ю Уляна Романівна розповіла про свій шлях становлення педагога в спеціальному закладі освіти, студентські роки в університеті та улюблений відпочинок.
Що спонукало Вас обрати спеціальність «Олігофренопедагогіка. Логопедія» і стати студенткою факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка?
Я обрала спеціальність «Олігофренопедагогіка. Логопедія» з огляду на обрану професійну діяльність. 2011 року, коли вирішила подавати документи на 2 вищу освіту, уже 10 років працювала філологом у Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті «Довіра» (сьогодні НРЦ «Довіра»). Оскільки в нашому закладі у 2008 році було розпочато експеримент із навчання дітей із розладами спектру аутизму, а також збільшилася кількість учнів із порушеннями інтелектуального розвитку, бракувало знань саме з корекційної освіти та логопедії.
Університет Огієнка було обрано також через цінову політику (на той час оплата за рік навчання тут була найнижчою), віддаленість від Львова, а також з огляду на відгуки колег, які уже закінчили цей заклад.
Розкажіть, будь ласка, про свої студентські роки. Чим запам’яталися роки навчання на факультеті? Кого із викладачів згадуєте? Згадуючи студентські роки, за чим жалкуєте? Спілкуєтеся зі своїми одногрупниками? Вони працюють за фахом?
Повторне студентство – найкращий час. Два роки навчання (2011-2013 р.р.) пролетіли дуже швидко. На потоці навчалися надзвичайно цікаві особистості. Усі працюють за фахом. Досі спілкуємося, шукаємо підказок один в одного. Шкодуємо, що час навчання минув так швидко.
З викладачів найбільша дяка Мироновій Світлані Петрівні та Мілевській Олені Павлівні, які вміло захоплюють своїм предметом, діляться практичним досвідом, досі допомагають, скеровують у разі потреби.
Які навички Ви здобули під час навчання в університеті? Зважаючи на Ваш практичний досвід, як Ви вважаєте, які предмети потребували більш детального вивчення?
Під час навчання зрозуміла для себе етіологію тих чи тих порушень у дітей, опанувала методики навчання дітей з особливими потребами.
Можливо, більш детально варто подавати методики викладання української мови, природознавства та географії в дітей із порушеннями інтелектуального розвитку.
Де Ви зараз працюєте? Що входить до кола Ваших обов’язків? Вам подобається робота? Чим запам’яталися перші дні роботи?
Працюю в КЗ ЛОР Навчально-реабілітаційному центрі І-ІІ ст. «Довіра». Обіймаю посаду заступника директора з питань проведення експерименту. Викладаю українську мову в 9 класі (учні з ТПМ), а також працюю зі школярами з аутизмом, які навчаються за індивідуальною формою. Дуже люблю свою роботу. А перший мій робочий день у далекому 2000 році запам’ятався тим, що прийшла лише на ознайомлення до колеги, яка мала йти в декрет. А довелося проводити за неї всі уроки, оскільки цього дня вона на роботу не прийшла.
Ваша робота передбачає спілкування з учнями різного віку. Що Вам допомагає знайти спільну мову з ними? Які є складнощі і як Ви їх долаєте?
У своїх учнях бачу особистостей, а не діагноз. Спілкуюся з ними нарівні. Якщо дотримуватися саме такого принципу спілкування зі своїми вихованцями, то й труднощів майже не виникає.
Що Вам допомагає в роботі? У чому черпаєте сили, натхнення? Чи маєте час на відпочинок?
Надихають до праці успіхи вихованців. Так приємно спостерігати за змінами, які з ними відбуваються. Дуже часто діти дивують, виявляючи здібності чи такі знання, яких їм не давали. Особливо це стосується роботи з дітьми з аутизмом.
Натхнення черпаю в прогулянках, мандрівках, цікавих фільмах, книгах, музиці. Час для відпочинку маю обов’язково, щоб професійно не вигоріти.
У чому секрет Вашого успіху? Які плани на майбутнє?
Секрет успіху, очевидно, полягає в гаслі: «Роби все, що можеш, як тільки можеш, там, де ти зараз є!» А в майбутньому й далі планую працювати з дітьми з ООП.
Дайте поради студентам університету та абітурієнтам: як правильно планувати свій час, ставити мету, визначати пріоритети?
Майбутнім колегам хочу побажати прислухатися до себе, пам’ятати, що обраний фах є доволі важким, потребує багато праці над собою. Щоб знизити ризик емоційного та професійного вигорання, варто віднаходити час для себе, для відпочинку, для своїх захоплень. А в роботі з дітьми не бачити їх інвалідності, особливих освітніх потреб, діагнозів, а бачити маленьку людину, яка просто трішки більше, ніж інші діти, потребу нашої любові, тепла, підтримки та розуміння.
Які Ваші побажання alma–mater?
Alma-mater бажаю процвітання, нових здобутків, вдячних студентів, якими б заклад міг пишатися не один десяток років. А викладачам – визнання державою та гідної оплати такої нелегкої праці.