Все пов’язано з усім. Ми не існуємо самі по собі. Ми взаємоповʼязані. З близькими, своїм оточенням, суспільством, тим, що більше і сильніше за нас – доля, війна, стихійні лиха, випробування. Ми не можемо взяти та закритися – від тривоги за рідних чи за близьких нам людей. Від переживань і передчуттів.

Коли починається заперечення і незгода про те, що я не все можу контролювати, не всім можу керувати, інколи навіть власними планами. «Піднімають голову» страхи та паніка, розпач і безпорадність. Ми витрачаємо, спускаємо, “зливаємо” життєву енергію, тому що збився «внутрішній компас». Немов забуваємо куди йшли і для чого. Як наслідок, розвивається емоційне вигорання.

Читати далі