Категорія: Особистості

Маленькі дива у великих серцях

Часто чуємо скарги на те, що сучасне суспільство антигуманне, а молодь поводить себе вульгарно та непристойно, юнаки та дівчата не читають художньої літератури,  лише ходять до нічних клубів й розважаються. Ці стереотипи прив’язані загалом до свідомості людей похилого віку або тих, хто «застряг» десь між 2004 та 2006 роками. «Ни любви, ни тоски, ни жалости» – узагальнена фраза, яка характеризує сучасну молодь за словами тих, хто заплутався в тенетах дезінформації щодо молодого покоління. Але те, що було тоді і що ми маємо, сьогодні – зовсім різні речі,  навіть більше – читання зараз стало ледь не мейн-стрімом, а нічні клуби багато хлопців та дівчат не відвідують через антипатію до тамтешньої музики. Молоді люди намагається допомагати один одному, підтримувати друзів і просто незнайомих у важких ситуаціях. Це надихає. Звісно, не все так ідеально. На жаль, є й винятки.  Але не будемо про сумне, у світі є багато цікавого, неймовірного та дивовижного. Та що там  у світі – наше невелике місто теж не без добродіїв! Читати далі

Вісім нових рекордів наших важкоатлеток

Вітаємо студентку І курсу факультету фізичної культури, майстра спорту України міжнародного класу Ганну Гончар, яка стала чемпіонкою України з пауерліфтингу серед юніорок та встановила два рекорди України, і студентку ІІ курс історичного факультету Тетяну Шльопко, яка стала чемпіонкою України з пауерліфтингу серед дівчат, встановивши шість рекордів України.

Читати далі

Віктор Пашник: “Кам’янець був не випадковим на моєму життєвому шляху”

Проходять роки – змінюється мода, вподобання, смаки. Але є речі, які залишаються актуальними впродовж століть та люди, які не дають зникнути багатовіковим традиціям свого народу. Віктор Пашник – сучасний український кобзар, бард, філософ. Ще в юні роки він вимріяв собі мандрівне життя. Тепер постійно перебуває в мандрах – нові люди, нові знайомства, нові враження та емоції. І лиш незмінні супутники – гітара та бандура, які в руках митця говорять із людьми мовою рідного народу, зачіпають найпотаємніші струни душі. Пісні Віктора Пашника вражають своєю щирістю та душевною глибиною, як і сам автор.
11 лютого в центральному корпусі нашого університету ми мали честь прийняти цього молодого та цікавого співака. Концерт пройшов ще краще, ніж очікували. Мені вдалося поспілкуватися з Віктором  перед його від`їздом в одній із привокзальних кнайп. Читати далі

Лижний марафон у Кам’янці-Подільському

Більше півсотні кам’янчан підтримали українських спортсменів, що нині виборюють перемогу на XXII зимових Олімпійських іграх у Сочі, лижним марафоном. Серед учасників було чимало студентів та викладачів факультету фізичної культури нашого університету. 7 лютого своє вміння їздити на лижах показали не лише професіонали-тренери та ветерани спорту, а й любителі активного зимового відпочинку. Нагадуємо, що офіційне відкриття Олімпіади-2014 відбулося саме в цей день на олімпійському стадіоні «Фішт» у Сочі (РФ). Читати далі

У тенетах спільної історії

У грудні 2013 року вийшла друком книга «Україна. По обидва береги Дністра» польського дослідника Анджея Кепінського[1]. Автор стверджує, що Польща і Україна мають спільну багатовікову історію війни і великої любові, радості і драми, братерства і ворожнечі… У той же час ми, сусіди, майже нічого не знаємо один про одного. Кожна країна обирає свій напрямок: Польща – на захід, Україна – зараз на роздоріжжі. Чи є у них шанс зустрітися?

Читати далі

Ідеальний пазл із творчості, натхнення та краси

Наше місто особливе… Кожен його історичний мальовничий куточок не може залишати байдужими митців. Проживши більшу частину свого життя в урбаністичному Хмельницькому, я з неабияким захопленням спостерігаю, як у Кам’янці прямісінько на вулиці пишуть свої шедеври молоді художники. Праця художника, який може передати свої знання і майстерність молодому поколінню насправді неоціненна. Поєднувати викладацьку й творчу діяльність, як на мене, потребує неабияких зусиль, враховуючи те, що в кожного молодого митця час від часу бувають творчі кризи. Хто ж як не наставник, споріднена душа, допоможе повернути натхнення, підбадьорить, толерантно вкаже на помилки і вишліфує його манеру написання. Для мене вже давно стало звичним спостерігати за творчістю студентів та викладачів кафедри мистецьких дисциплін, адже їхні написані шедеври, які щоразу експонуються у виставковій залі на Соборній надихають і мене брати в руки пензлі, щоб створити щось своє.

Читати далі

Світлини, що випромінюють тепло

Лише з плином часу усвідомлюєш, що навчання в школі та університеті – це роки, коли головним обов’язком було навчання: хтось здійснював це з батьківського примусу, а для когось навчання було просто стилем життя, духовною потребою. Наші студентські роки пройшли цікаво. Ми неодноразово брали участь у різних заходах, які проводилися на факультеті, в університеті. І ні в кого не виникало бажання відмовитися, а постійно кожен хвилювався перед виступом, намагався не підвести. Дехто декламував вірші, співав, дівчата готували хореографічні номери. Читати далі

Дипломні писали тільки обрані

Студентські роки навчання залишили в моєму житті найяскравіший і найглибший слід. Вони припали на другу половину 60-х рр. ХХ ст. (1965-1969), коли здобував спеціальність учителя історії в Кам’янець-Подільському педінституті. Тоді вельми високим в очах тогочасного суспільства був престиж фахівця з вищою освітою, зокрема й учителя. А відтак наплив абітурієнтів у виші аж зашкалював (по 8-10 претендентів на одне місце на нашому істфаці). Поміж студентів тоді панував дух пізнання, потяг до знань, за честь було виконувати дипломну роботу,  бо деканат дозволяв це кращим з кращих. Читати далі

Студентські друзі – на все життя

З історичним факультетом я з 1968-го. Здобутий фах педагога-історика став основою  подальшого трудового життя: вчителював, служив у війську, навчався в аспірантурі, зробив успішну науково-педагогічну і адміністративну кар’єру.

Читати далі

Велика істфаківська родина

Спогади…Тонкими стрілами вони пронизують нашу свідомість у пошуках хоча б декількох хвилин ностальгічного щастя. П’ятнадцять років минуло відтоді, як я закінчила історичний факультет тоді ще Кам’янець-Подільського державного університету. Сьогодні, озираючись назад, констатую: це був час пошуку, розквіту, невдач, навчання, вдосконалення, роботи над собою. Читати далі