Ректорат та науково-педагогічні К-ПНУ висловлюють щирі співчуття з приводу смерті видатного історика, глибокого науковця, завідувача кафедри всесвітньої історії Університету Огієнка, людини з великим серцем Валерія Степанкова!

Невтомний дослідник та справжній Учитель залишив величезний слід у науковій і освітній спільноті України.

Валерій Степанович – український історик, доктор історичних наук, професор. Входив до складу наукової ради «Українського історичного журналу». Заслужений працівник народної освіти України (1993), Лауреат премії НАН України імені М. С. Грушевського (1993), Лауреат обласної премії ім. Ю. Сіцінського в галузі історико-краєзнавчої роботи (2003), Відмінник освіти України (1998), Почесний краєзнавець України (2017). Нагороджений Державною премією України в галузі науки і техніки (2001), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2003), знаками Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» (2006) і «Петро Могила» (2007), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2007) та відзнакою Президента України – «Хрест Івана Мазепи» (2010).

У 1992 році був обраний на посаду професора (1995 року отримав атестат професора). У 1999-2006 роках обіймав посаду завідувача кафедри всесвітньої історії Кам’янець-Подільського державного університету. Із 2015 року й до сьогодні очолював кафедру всесвітньої історії Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Сфера наукових інтересів охоплювала дослідження проблем історії Української революції XVII ст., Української держави XVII-XVIII ст., політичної свідомості суспільства Гетьманщини XVII-XVIII ст., політичної еліти й козацтва XVII-XVIII ст. тощо. Його праці збагатили українську та світову історіографію, а особистість надихала колег і молодь.

Валерій Степанович мав у своєму науковому доробку близько 700 наукових праць, зокрема понад 100 монографій, посібників, підручників, брошур і методичних порад, написаних індивідуально та у співавторстві. У співпраці з директором Інституту історії України НАН України, академіком В. Смолієм сформував потужну наукову школу, яку складають 4 доктори історичних наук і понад 30 кандидатів історичних наук, котрі за час її існування (з початку 90-х рр. ХХ ст. й до сьогодні) здійснили близько 5 тис. публікацій. Він був не лише вченим із великої літери, але й людиною з добрим серцем, невичерпною мудрістю та щирим прагненням допомагати іншим.

Вічна пам’ять видатному історику, науковцю, наставнику та людині з великою душею! Його ім’я назавжди залишиться в наших серцях і пам’яті.

Щирі співчуття рідним, близьким, колегам і всім, хто мав честь знати Валерія Степановича!